15.02.2017 / 12:45

Що потрібно для розвитку конкуренції на ринку постачання природного газу населенню

«Ми є свідками широкомасштабної інформаційної гібридної війни, направлену на дискредитацію усіх ініціатив з розбудови газового ринку»

Підтримати 14 1
Сергій Кібітлевський, фінансовий директор ПАТ "Вінницягаз" Сергій Кібітлевський, фінансовий директор ПАТ "Вінницягаз"

Доповідь на круглому столі в АМКУ з питань конкуренції на ринку постачання природного газу побутовим споживачам, 8 лютого 2017 року

Для відповіді на запитання, що потрібно для розвитку конкуренції, необхідно визначити, що таке ринок газу, в тому числі для побутових споживачів, в розумінні Європейського Союзу, тобто яка модель для нас є стратегічною метою. Отож, маємо наступні ознаки:

  1. Вільний доступ до газової інфраструктури. Важливо зазначити, мова йде про споживачів та постачальників або власників газового ресурсу. Для споживачів це означає можливість вільного приєднання до розподільних мереж, а для власників ресурсу – можливість завести свій газ у газотранспортну мережу і отримати доступ до кінцевого споживача.
  2. Стабільне регуляторне середовище. Для учасників ринку це важливо з точки зору планування своєї діяльності, інвестицій тощо. Для споживача – не менш важливо з точки зору розуміння кому і за що він має платити.
  3. Відсутність монополій серед власників ресурсу. Важливо підкреслити, що тут мова йде про газ, як товар, а не про інфраструктуру. Адже оператори інфраструктури у всьому світі природні монополісти.
  4. Вільне ціноутворення на природний газ. Тільки ринок найкраще щеплення від корупції та цінового диктату.
  5. Відсутність економічних преференцій для постачальників. Лише найефективніші постачальники матимуть єдину преференцію, яку йому нададуть споживачі, проголосувавши за нього гривнею. Необхідно припинити створювати преференції за рахунок законодавства. Наприклад, звільнення НАК «Нафтогаз України» від оплати 20% ПДВ при імпорті газу.
  6. Наявність платоспроможних споживачів. Попит породжує пропозицію, відповідно лише наявність платоспроможного попиту є умовою існування конкурентного ринку.
  7. Достатня кількість постачальників. Лише при певної кількісті гравців починається конкуренція, а сама конкуренція за допомогою природного відбору залишить найефективніших учасників ринку.

Що ж ми маємо на даний момент на українському ринку?

З семи пунктів, які притаманні ринкам ЄС, в Україні умовно є вільний доступ до інфраструктури газотранспортної системи. Чому умовно? Тому що споживач може без проблем приєднатися до газорозподільних мереж, але, наприклад, імпортери газу часто стикаються з тим, що всі реверсні потужності магістральних газопроводів, зарезервовані за НАК «Нафтогаз України».

По решті пунктів на ринку природного газу України спостерігаються недоліки і саме їх усунення сприятиме встановленню повноцінного ринку газу.

Почнемо з відсутності стабільного регуляторного поля.

Ми розуміємо, що регуляторна база шліфується і це необхідний процес, але факт залишається фактом. Хоча заради справедливості варто зазначити, що учасники ринку з однозначним позитивом зустріли появу галузевих кодексів Газотранспортних Систем і Газорозподільних мереж. Однак попереду, ще немаленький шлях, а відсутність сталого регуляторного поля не сприяє залученню нових гравців.

Монополія серед власників ресурсу не подолана . НАК контролює 80% ресурсу газу. По-перше, через контроль над «УкрГазВидобування» (із 20 млрд куб.м газу, добутих в Україні, НАК «Нафтогаз України» контролює 16 млрд куб.м). По-друге, через преференції пов’язані з імпортом, які закріплені в Податковому кодексі, а саме звільнення від сплати ПДВ при імпорті газу (тому й з 11 млрд куб.м  імпортованого газу 8 млрд куб.м імпортував НАК). Окрім того це і намагання утримати контроль за Оператором ГТС.

Вільне ціноутворення на ПГ існує лише в категорії «промисловість», а це лиш 30% ринку. Існують безліч постачальників з власним ресурсом, ціни змінюються, реагують на основні тенденції.

Наявні економічні преференції для деяких гравців. Наприклад, НАК зі своєю пільгою у 20% ПДВ, про яку ми вже згадували раніше

Одним із найважливіших факторів є відсутність платоспроможного попиту. 80% побутових споживачів в Україні – пільговики. Ці люди стануть цікавими для суб’єктів потенційного газового ринку лише у випадку монетизації пільг, або ж коли їх реальні доходи дозволять спокійно оплачувати природний газ. Теперішній механізм клірингових розрахунків не залишає нікому окрім НАК шансів займатися поставками для цієї категорії споживачів. При цьому дуже часто НАК в механізмі цих розрахунків диктує свої умови,блокує проходження спільних протокольних рішень. Одним словом, поводить себе не характерно для звичайного трейдера, яким мав би він стати відповідно до славнозвісного анбандлінгу

Обмежена кількість постачальників. На даний момент постачальники визначаються постановою КМУ №758 від 1 жовтня 2015 року. Для решти постачальників, враховуючи принципи ціноутворення для побутових споживачів, відсутність платоспроможного попиту, гегемонію НАК – цей сегмент газового ринку банально нецікавий.

Що стало причиною описаної вище ситуації? Чому ж так сталося?

Фактори, що впливають на стан справ на газовому ринку, умовно розділимо на чотири групи.

Історично-соціальні.

  1. Побутовий споживач завжди працював з однією структурою, так званою «газконторою», для того аби змінити цю ситуацію споживач повинен чітко розуміти свої вигоди, які він отримає від співпраці з двому суб»єктами ринку природного газу окрему: оператором ГРМ та постачальником газу як товару. Сплачував побутовий споживач завжди, у кращому випадку, по факту, вимога передплатити природний газ обурює середньостатистичного споживача.
  2. Природний газ, а особливо його низька ціна, завжди були політичною категорією і входили до електорального соціального пакету. Політичне майбутнє цілої плеяди політиків визначалося спекуляціями на газовій темі. Починаючи від статті в конституції про надра і закінчуючи нормами споживання природного газу та цінами на нього

Економічні:

  1. Вже відома нам Постанова №758 встановлює ціну відповідно до формули, яка за свою основу бере ціну на німецькому «хабі». Однак по факту вже протягом майже року, ціна не реагує на зміни і коливання цін на «хабі», ні на зміни в обмінних курсах євро/долар та долар/гривня відповідно до цієї ж постанови. На даний момент ціна гранична продажу газу для потреб постачальників для побутових споживачів на 30% нижче від імпортного паритету. Навряд чи когось, хто працює на конкурентних ринках, можна спокусити ціною -30%, та й схоже, що формула, зазначена в постанові лише ширма.
  2. Встановлена КМУ згідно тієї ж постанови №758 маржинальна надбавка для постачальників з ПСО на рівні 1% є просто непривабливою . До того ж, частка, яка проходить через пільги і субсидії автоматично попадає в НАК, тобто постачальник не може розпоряджатися і тим. Протягом 2016 року ТОВ «Вінницягаз збут» отримало такої націнки на 5 млн. грн.. (при нарахуваннях - 11 млн. грн..). Цих коштів не вистачає навіть на заробітну плату. Якби не підтримка оператора ГРМ, це підприємство не могло б функціонувати.
  3. Знову ж таки в економічних факторах згадаємо про преференцію для НАК в розмірі 20% несплати ПДВ при імпорті газу.
  4. Продаж газу в кубічних метрах нівелює конкурентні переваги постачальників газу з більшою теплотворною здатністю, адже висока ціна імпортованого газу визначається насамперед його вищою теплотворною спроможністю.

Регуляторні фактори, які визначають статус-кво на ринку:

  1. Постанова №758 визначає список постачальників директивно. Окрім того вона прив’язує споживача виключно до ресурсу НАК «Нафтогаз України».
  2. Схема розрахунків по субсидентах і пільговиках побудована таким чином, що участь іншого власника ресурсу природного газу в ній, окрім НАК неможлива в принципі.

Зовнішні фактори:

На нашу думку ми є свідками широкомасштабної інформаційної гібридної війни, направлену на дискредитацію усіх ініціатив з розбудови газового ринку. Серед них:

  • Це й підвищення цін до ринкового рівня,
  • диверсифікація шляхів та напрямків імпорту
  • дискредитація учасників газового ринку, наприклад, постійні атаки на операторів ГРМ, перетворення підприємств галузі на злодіїв в очах суспільства.
  • Маніпуляції з нормами споживання газу, небажання людей ставити індивідуальні лічильники, спротив проти будинкових
  • Постійні тези про безкоштовність газу з надрах

Всі ці тези озвучені в ЗМІ, з високих трибун, керівниками провідних державних підприємств абсолютно не сприяють поступальному розвитку газового ринку України.

На даний момент очевидним є факт, що постанова №758 в існуючій редакції не сприяє розвитку конкуренції і має бути змінена. В існуючій моделі граничну роздрібну ціну для побутових споживачів встановлює КМУ, ціна складається з газу як товару, та тарифів інших суб’єктів ринку, оператора ГРМ та оператора ГТС плюс маржа постачальника. Кошти споживач сплачує на спеціальний рахунок, який за алгоритмом розподіляє їх серед учасників процесу.

Така модель є неприйнятною, адже планується перехід на іншу тарифну методологію. Мова йде про сплату за приєднану потужність, наскільки це важливо для операторів мереж, тут зупинятися не будемо, це не тема цієї дискусії, але з граничної роздрібної ціни на газ має бути виключено два тарифи на розподіл і на транспортування.

Дана постанова зобов’язує ПАТ «УкрГазвиДобування» продавати природний газ власного видобутку виключно НАК «Нафтогаз України» для формування ресурсу на потреби населення за ціною найдешевшого європейського газового хабу (німецького NCG), відповідно і вартість природного газу як товару в структурі граничної роздрібної ціни, як правило, є нижчою, ніж вартість імпортованого природного газу, відповідно звичайний потенційний постачальник не зможе конкурувати на рівних, враховуючи інші тарифи та збори.

При цьому КМУ (п.758) визначено обов’язок НАК «Нафтогаз України» продавати такий природний газ виключно постачальникам ПСО.

Максимальна торгова націнка, яка складає 1%, або ж 6 копійок із 6,88 грн за кожний куб.м газу, що враховує всі ризики, не зацікавить постачальника, адже вона не покриває:

  • Ризики не платежів, виникнення безнадійної дебіторської заборгованості
  • Коливання курсу гривні
  • Фінансове забезпечення згідно вимог законодавства
  • Врегулювання небалансів тощо
  • Відсутність платоспроможного попиту

Все це радикально відштовхує потенційних нових учасників ринку, і поки що й практика ПСО буде швидше за все продовжено і гегемонія НАКу точно нікуди не зникне.

Отже, що ж робити?

  1. 1. Забезпечити в рамках ПСО формування виключно оптової ціни газу як товару (граничної оптової ціни) прив’язаної до ліквідних газових хабів ЄС.

Це дозволить в умовах існуючої монополії НАКу, розв’язати ринки та створити умови для виникнення конкуренції на ринку ресурсів газу (оптовий ринок) і  ринку постачання (роздрібні ринки). Інші власники ресурсів та інші постачальники отримають можливість похитнути монополію НАК «Нафтогаз України».

  1. Визначити максимальну відносну торгову націнку постачальника для потреб побутових споживачів на привабливому рівні, наприклад не більше 10% від граничної оптової ціни на природний газ.

10% - це приваблива маржа, яка однозначно приведе в роздрібний сегмент газового ринку незалежних постачальників (постачальників без ПСО).

  1. Розширити ПСО для НАК «Нафтогаз України» як обов’язок «продавати природний газ за регульованою граничною оптовою ціною всім постачальникам природного газу, які зголосилися постачати газ для потреб побутових споживачів, а не тільки постачальникам з ПСО».

Це дозволить створити конкуренцію на роздрібному ринку для постачальників, які не мають власного дешевого ресурсу природного газу для потреб побутових споживачів.

  1. Визначити ПСО для постачальника як обов’язок «неможливість відмовити побутовому споживачу в укладанні договору постачання».

Це забезпечить як і зараз, принаймні одного постачальника для побутових споживачів, а у разі появи інших постачальників маржа автоматично з 10% поповзе вниз і конкурентніше буде виглядати постачальник із власним ресурсом, який і має закріпитися на ринку.

  1. Визначити в ПСО оптову ціну газу як товару (граничну оптову ціну) у енергетичних одиниця, кВт*годинах.

Це забезпечить диференціацію ціни якісного та неякісного газу для споживачів, нівелює ризики збиткового продажу дорогого імпортного газу в противагу не завжди якісного локального, припинить спекуляції щодо «розбавляння» газу Операторами ГТС/ГРМ. Споживач має сплачувати за товарний газ виходячи з його якості (енерговмісту, теплотворності), а не відповідно до «абстрактного обсягу» невідомої газової суміші.

  1. Переглядати в рамках ПСО ціну за два місяці до початку кожного півріччя газового року, (до 1 лютого, та до 1 серпня), для забезпечення справедливої та економічно обґрунтованої ціни на природний газ для сегменту побутові споживачі.

Це унеможливіть ситуації коли взимку ціни на газ прив’язані до літнього мінімуму, а влітку навпаки до зимнього максимуму.

  1. Забезпечити монетизацію пільг і субсидій, як мінімум, в частині послуг постачання природного газу побутовим споживачам.

Це дозволить постачальникам отримувати за свої послуги з постачання кошти, а не паперові «протоколи» під клірингові розрахунки. Паперові протоколи можливі виключно при розрахунках за газ з власниками газу  та Операторами ГРМ ( з розподілу) і Оператором ГТС (з транспортування).

  1. Розширити можливість включення у ланцюг протоколів по пільгах та субсидіях всіх газовидобувачів, що зголосилися на продаж газу для постачальників для потреб побутових споживачів.

Це дозволить постачальникам побутовим споживачам, купувати природний газ не тільки у НАК, а і у приватних газовидобувників та проводити з приватними газовидобувниками клірингові розрахунки паперовими «протоколами».

Джерело: