27.01.2015 / 16:32

Розрахунок собівартості газу та проблеми публічної політики

«Ринок газу, діяльність НАК «Нафтогаз», субсидії населенню - це кілька різних, хоч і взаємозалежних, проблем, у вирішенні яких уряд демонструє приголомшливу неефективність і відсутність розуміння цілей та інструментів публічної політики»

Підтримати 15 2
Олександр Мертенс, 
професор Національного університету Києво-Могилянська академія Олександр Мертенс,
професор Національного університету Києво-Могилянська академія

Опублікований НАК «Нафтогаз» розрахунок собівартості газу власного видобутку дуже некоректний, він серйозно, невиправдано та неграмотно завищує собівартість. Проте головна проблема не в цьому, проблема в надмірній неефективності української державної політики. Про це у статті професора Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олександра Мертенса на VoxUkraine.

VoxUkraine вже неодноразово писав про те, що наслідком низької ціни газу для населення та теплокомуненерго є величезний дефіцит НАК «Нафтогаз», фінансування якого Національним банком України призводить до зростання цін й ослаблення гривні.

ПАТ «Укргазвидобування» (УГВ), дочірня компанія НАК «Нафтогаз України», представила розрахунок собівартості газу власного (українського) видобутку. Вийшло 319,4 доларів за тисячу м3. Це при курсі 17 грн. за долар. При курсі 8 грн. за долар було б 678,7 доларів за тисячу м3 (початковий розрахунок ведеться в гривнях). Навіщо цей розрахунок взагалі потрібен? Зрозумілі, як мінімум, дві мети. Перша: обгрунтувати високу собівартість вітчизняного газу та знизити тим самим перерахування ренти в бюджет після того, як відбудеться підвищення ціни на газ для населення.

Друга мета: обгрунтувати цьому самому населенню, що собівартість газу висока, тож її необхідно компенсувати високою ціною. Все в цій логіці поставлено з ніг на голову, і викликають виправдані підозри у тому, що перехід на «ринкові рейки» у функціонуванні ринку газу є звичайним прикриттям неефективності і злодійства, які нікуди не ділися.

Ринок газу, діяльність НАК «Нафтогаз», субсидії населенню - це кілька різних, хоч і взаємозалежних, проблем, у вирішенні яких уряд демонструє приголомшливу неефективність і відсутність розуміння цілей та інструментів публічної політики.

Ринок газу

Перше, у чому необхідно було б цілком визначитися - це як саме уряд уявляє собі ринок газу. Перший варіант - це саме ринок, хоч і не «абсолютно» конкурентний, але все ж таки ринок, із ринковим ціноутворенням. Тоді цей ринок має бути прозорим, з єдиною ціною для усіх категорій споживачів (звичайно, з поправкою на витрати на downstream - поставку та розподіл). Такий ринок потрібно організовувати. На ньому має бути кілька (багато) постачальників. Це і російський газ, який поставляється через «Нафтогаз». Це газ власного видобутку, як від державних, так і приватних видобувних компаній. Це газ з інших джерел - з Європи чи інших регіонів, у т.ч. у вигляді зрідженого газу. Найголовніше в цьому «ринковому» підході - має бути абсолютно вільний доступ для усіх постачальників на ринок, ціноутворення має бути прозорим, а ціна єдиною.

Якщо ми розуміємо, що конкуренція на ринку недосконала, держава може взяти на себе регулювання ціни. Є спеціальний регулюючий орган для цього. У державному регулюванні ціни (в разі значного впливу на ринок окремих суб'єктів) немає нічого погрозливого, хоча завжди існують ризики фактичного захоплення (capture) контролюючого ограну об'єктом контролю.

Прозорість та єдина ціна - фундамент, поза який не можна говорити хоч про якусь ефективність. Мутний ринок з багатьма цінами – чудова нива для злодійства, махінацій і втрати ефективності. Тому саме з цього доречно починати.

Субсидії

Якщо є єдина і зрозуміла ціна на газ на прозорому ринку (чи, як варіант, регульована державою ціна на монопольному ринку) - то зрозумілим є і розмір субсидії. Якщо, наприклад, ціна на ринку (або регульована державою) - 350 дол. за тисячу м3, а населення платить 80 - значить розмір субсидії дорівнює 270, і собівартість для визначення розміру субсидії взагалі не важлива. Потрібно вирішити: за рахунок яких саме джерел фінансувати цю субсидію, чи фінансувати її взагалі (чи підвищити ціну для споживачів), і як саме фінансувати - наприклад, адресними субсидіями.

Стимулювання власного видобутку

Завищення собівартості - поганий шлях стимулювання власного видобутку. Точніше - це ніяк не є способом стимулювання видобутку, а скоріше способом залишити ресурси в розпорядженні не дуже ефективно контрольованої держкомпанії. Якщо ми хочемо, щоб власний видобуток зростав, то перший необхідний крок - це знову ж прозоре ціноутворення (навіть незалежно від того, чи буде воно ринковим або державним). Тільки після цього варто думати про розмір податків (у т.ч. рентних платежів) - стимулюють вони чи навпаки, вбивають внутрішній видобуток.

Управління державними компаніями

Не викликає сумнівів те, що видобувні компанії (УГВ, «Укрнафта») мають бути відокремлені від НАК «Нафтогаз». Шляхом приватизації або нехай навіть, як проміжне рішення, шляхом утворення незалежних державних компаній. НАК у нинішньому вигляді - це клубок конфліктів інтересів, величезний ставок з каламутною водою, що відкриває безмежні можливості для крадіжки та неефективності.

Рента

Собівартість може бути важлива, якщо ми говоримо про розмір рентних платежів до бюджету. Якщо ринкова ціна (припустимо) - 350, а собівартість видобутку 100-відсотково державної компанії - 100, то державі необхідно вирішити - як використовувати решту 250. Це може бути пряме перерахування до бюджету, субсидування ціни населенню (не найгірша мета, насправді, хоча можливо - не за нашого фінансового становища) чи інвестиції у власний видобуток. Залежатиме від пріоритетів. Проте це має бути прозоре та зрозуміле рішення. Не потрібно напускати туману і казати, що собівартість - 319, якщо вона реально 100, якщо керівництво держкомпанії не має на меті зменшення платежів до бюджету. Формально, компанії на 100% у державній власності має бути байдуже, в якому саме вигляді отриманий прибуток перераховувати до бюджету - дивідендів, податків або рентних платежів.

Власне про розрахунок собівартості газу

Розрахунок собівартості УГВ на перевірку виявився клубком з «правильних» на перший погляд концепцій і позамежної необізнаності щодо їхнього застосування, яке переслідує одну-єдину мету - обгрунтувати собівартість на рівні «понад 300 доларів».

Резюме розрахунку виглядає так:

Стаття витрат

Вартість*,
$ на тис. м3

Експлуатаційні витрати (включають поточні геофізичні роботи)

12,2

Адміністративні витрати

1,1

Інші операційні витрати (включно зі сейсморозвідкою, R&D)

1,3

Амортизація основних засобів

17,8

Амортизація прав використання надр

18,3

Вартість капіталу

167,9

Плата за использование недр

63,9

Податок на прибуток

36,9

УСЬОГО ЦІНА ГАЗУ (без ПДВ)

319,4

 

*за видобутку 13,5 млрд м3, у доларах США

По черзі:

1. Експлуатаційні витрати. Експлуатаційні витрати в доларах зростають з 10,9 дол/тис. м3 у 2014 р. до 14,6 дол/тис. м3 у 2015-у. Чому зростають - задовільного пояснення немає. Залишимо це на совісті розробників документа, оскільки на цю статтю припадає невеликий відсоток у підсумковій цифрі.

2. Інші операційні витрати. У порівнянні з 2013 р., витрати на сейсморозвідку та R&D збільшуються майже вдвічі. Це насправді блага мета. Всі плани розвідки та R&D в УГВ за останнє десятиріччя провалені. Запитання, яке залишається відкритим - а хто ж проконтролює, що заплановані роботи за цією статтею будуть виконані?

3. Амортизація основних фондів. Тут основний трюк це - «коефіцієнт коригування до справедливої (ринкової) вартості основних фондів. Методика визначення коефіцієнта - дуже каламутна («відповідно до індексу цін виробників у світі», без уточнення, про які товари та ціни йдеться). Приведення вартості основних фондів та амортизації до "справедливої" обгрунтованої величини – це взагалі правильно, проте виконувати це потрібно коректно, оцінювати вартість об'єктивно - без завищень, із включенням до амортизації вартості лише тих активів, які використовуються у видобутку.

4. «Амортизація прав користування надрами». Ось тут ми просто потрапляємо в іншу реальність, якщо порівнювати з попереднім пунктом. Запаси не амортизуються, це економічний нонсенс. Аналогія така: уявімо, що у мене є 100 тис. доларів готівки і я витрачаю щороку по 10 тис. Потрібно порахувати мої витрати на рік. Правильна відповідь - звичайно, 10 тис., що тут взагалі обговорбвати. А я відповідаю - ні, мої витрати - це 20 тис. на рік: 10 тис. прямі + 10 тис. амортизація активу, адже зараз у мене є актив 100 тис., а за 10 років його не буде. Такі ось нехитрі трюки. Саме за таким принципом і врахована амортизація запасів. Тобто 18,3 дол за тис. м3 потрібно виключити з розрахунку.

5. Вартість капіталу. Найбільша стаття витрат - 167,9 дол. на 1 тис. м3. Саме по собі включення вартості капіталу в економічну собівартість - виправдане, і з точки зору теорії, і з точки зору практики регулювання цін природних монополій (так званий «стимулюючий тариф», коли в ціну включається віддача на regulated asset base). Попри це наявні декілька дуже суттєвих зауважень. Перше - склад активів, на які розраховується віддача. Включати можна тільки-но ті активи, які безпосередньо використовуються у виробництві. Вартість запасів ніяк не можна в них міститись. Це не створені активи. А вартість запасів у розрахунку немаленька - 10,7 млрд. дол. (тут навіть не ітиметься про циклічність – за якої вартість запасів залежатиме від ціни, а ціна - від вартості запасів). Тобто як мінімум 118,9 дол. з розрахованої собівартості потрібно виключити ($10,7 млрд × 15%/13,5 млрд м3 = $118,9). Виключити потрібно й інші активи, які не мають відношення до видобутку, проте докладної інформації для цього у нас немає. Друге - це за якою вартістю враховуються активи? В ідеалі - за «справедливою ринковою» з урахуванням економічного зносу. Третє - це ставка вартості капіталу (точніше - необхідної прибутковості на капітал). Ставка заслуговує окремого пункту.

6. У розрахунку НАКу ставка необхідної прибутковості на капітал дорівнює 15%. Обґрунтовано це (якщо обгрунтовано), швидше за все, якийсь «модифікованої» версією моделі САРМ з урахуванням country risk premium. Логіка цього підходу полягає в тому, щоб врахувати прибутковість альтернативних інвестицій з таким же рівнем ризику (для приватного інвестора з диверсифікованим портфелем). Тут є серйозна логічна проблема. Для чого взагалі ми робимо розрахунок? Якщо ми хочемо порахувати (суспільну) собівартість в 100% державної компанії, то, взагалі кажучи, повинні брати social discount rate. Адже ми не вартість пакета акцій при продажу приватному інвестору розраховуємо.

7. Податок і плата за користування надрами. І там, і там є циклічність (залежність від ціни).

8. Обсяг видобутку. У розрахунку прийнято обсяг видобутку 13,5 млрд м3 на рік. Чому не 15, як було в 2013 р. (за 2014 р дані у відкритому доступі відсутні)? Це ж знаменник, який прямо впливає на розрахунок.

У підсумку, навіть «м'який» спосіб перерахунку (залишаємо незрозумілу завищену вартість активів, завищені операційні витрати, ставку віддачі на капітал 15% і занижену видобуток 13,5 млрд м3) дасть кардинально інші результати:

Стаття витрат

Вартість*,
$ на тис. м3

Експлуатаційні витрати (включають поточні геофізичні роботи)

12,2

Адміністративні витрати

1,1

Інші операційні витрати (включно зі сейсморозвідкою, R&D)

1,3

Амортизація основних засобів

17,8

Амортизація прав використання надр

0

Вартість капіталу

49,0

Плата за користування надрами

24,0

Податок на прибуток

14,6

УСЬОГО ЦІНА ГАЗУ (без ПДВ)

120,0

 

*за видобутку 13,5 млрд м3, у доларах США

Але навіть у м'якому варіанті 120 дол за тис. м3 різко відрізняється від 319.

Підсумок

Після всього хотілося б порекомендувати уряду ось що: не займатися трюками щодо розрахунку «правильної» ціни газу власного видобутку. Якщо потрібен розрахунок собівартості - для регулювання ціни чи коригування розмірів ренти - робити це відповідно до загальноприйнятої практики, чинного законодавства, під контролем регулятора і, можливо, із залученням незалежного аудитора.

Зосередитися ж необхідно першою чергою на реалізації ефективної політики щодо:

  • організації ринку газу (полегшення доступу на ринок, рівні умови для видобувних компаній, прозорість ринку);
  • управління державною власністю (ефективна система корпоративного управління, реструктуризація НАК «Нафтогаз», у т.ч. - наприклад, виділення УГВ у незалежну компанію);
  • створення ефективної і прозорої політики субсидій, націлених на дійсно нужденні верстви населення;
  • прозорості державних фінансів, у тому числі, фінансової звітності держпідприємств (НАК «Нафтогаз» досі не опублікував звіт аудитора за 2012 і 2013 р);
  • ефективного та відповідального визначення пріоритетів державної політики, чітко розмежовуючи субсидії, оподаткування та стимулювання (промислову політику).

І обмежити хоча б трохи можливості для злодійства.

Джерело: